uk Ukrainian

ДНЗ "Київський професійний коледж з посиленою військовою та фізичною підготовкою"

Поради психолога

Кікоть Наталія Валеріївна

      Всі, хто звертаються до психолога на консультацію, являються його клієнтами. Консультація дозволяє клієнту звільнитися від накопичених емоцій, особливо відчуття безвихідності, гніву, агресивності, люті.  Чи помічали ви, що коли комусь викажеш свої тривоги, то одразу й легше стає на душі. Для деяких роль “жилетки”, у яку можна виплакатись, виконують друзі чи батьки. Але ж бувають такі ситуації, що соромно або незручно розповісти мамі, а подруга потрібної поради не дасть, адже сама не має життєвого досвіду. В таких випадках допомагає психолог. Консультація дає можливість клієнту пожалітися на свої труднощі, вільно розповісти про свої проблеми в спокійній доброзичливій атмосфері,  що  гарантує повну безпеку,  збереження таємниці.    Крім того психолог в навчальному закладі проводить різноманітні дослідження. По-перше, це дає змогу ближче познайомитись з учнями, а також з самим процесом взаємодії психолога та клієнта. По-друге – науковий пошук, описання та виявлення закономірностей поведінки, чи будь-яких інших психологічних явищах. Учні можуть самі пропонувати теми для таких досліджень і брати в них участь.            

Послуги психолога для учнів, педагогів, батьків, абітурієнтів та гостей нашого коледжа:

  •   надання індивідуальних та сімейних консультацій;
  • проведення різноманітних тренінгів психологом закладу та спеціалістами дружніх організацій («Рівний-Рівному», «Розширення уявлень про свій внутрішній світ», «Попередження насильства в сім`ї», тощо);
  •   проведення психологічного тестування, планового та за запитом;
  •   надання методичної допомоги (література, статті, презентації);

Запрошуємо всіх бажаючих пройти комплексне профорієнтаційне психологічне тестування, яке включає вивчення:

  •   емоційної сфери (тест Люшера);
  •   особистісної сфери (тест Леонгарда, психогеометричний тест);
  •  сфери інтересів (СІС-190, ОДАНІ-2, Є.А. Клімова, Голланда, психогеометричний тест, В. Хеннінга – на вибір респондента від двох до всіх методик)

Якщоу Вас є бажання поспілкуватись з психологом,
Ви можете записатись на
 консультацію в каб.314-або за телефонами:
м.т.093-914-07-50, р.т. 238-21-03

Інформація для учнів коледжа! В нашому коледжі діє учнівська соціальна служба (УСС), якщо Ви бажаєте до нас приєднатись, будь-ласка приходьте після уроків до кабінету психолога.

Гарячі телефони

Всеукраїнська дитяча лінія “Телефон Довіри” — 8-800-500-21-80 (безкоштовно, конфіденційно та анонімно надає консультації і психологічну допомогу дітям, яка постраждала внаслідок жорстокого поводження з нею).  

Національна “гаряча лінія” з питань насильства та захисту прав дітей — 8-800-500-33-50.

ВІДЕОФІЛЬМИ на тему: Наслідки шкідливих звичок: наркоманія, алкоголізм, паління

І місце

група 15-1 та група 23

ІІ місце,

група Т-3-2

ІІІ місце,

група Т-10-2

Коваленко О., Шедько К.

У підлітковому періоді особливо гостро проявляються проблеми взаємостосунків між батьками та дітьми. У цьому віці (11-19 років) відбувається бурхливий розвиток як фізичної, так і психічної функції людини. Характерні різка зміна настрою та переживань, підвищена збудливість та імпульсивність. Надзвичайно великим є діапазон полярних почуттів. В цей період спостерігається наявність “підліткового комплексу”. Він включає в себе перепади настрою – від бурхливих веселощів до суму та навпаки. Причому достатніх значимих причин для цього немає.

З одного боку підлітки з ентузіазмом залучаються до активного громадського життя, а з іншої – із задоволенням залишаються наодинці з собою. Деколи їхня поведінка по відношенню до інших людей буває грубою та безцеремонною, хоча самі підлітки є дуже вразливими. Їх настрій коливається між сяючим оптимізмом та найпохмурішим песимізмом.

Прикладом може слугувати доля дев’ятнадцятирічної студентки університету, яка раптово покінчила життя самогубством. Батьки, друзі, викладачі були шоковані й розгублені. Вони журилися: “Вона ж ніколи не говорила про бажання покінчити з собою. Як же це могло трапитися?” І все ж при уважному розгляді були виявлені ознаки депресії. Дівчина протягом багатьох тижнів погано їла. “Я просто не голодна”, – говорила вона. Потім вона замкнулася, виглядала втомленою. Вона скаржилася, що не може зосередитися, що їй важко займатися,  і що вона може не скласти
іспит, що наближується. Якось на уроці живопису вона намалювала дівчину, яка лежала на підлозі кімнати і навколо неї були розкидані таблетки. Дехто з друзів помічав, що часом вона заглиблювалася в думки про смерть, а в її розмовах з’явились дивні жарти про вмирання. Таким чином, слова та дії дівчини свідчили про можливість самогубства. Стає очевидним, що дорослим необхідно приділяти більше часу своїм дітям і намагатися зрозуміти, що вони насправді мають на увазі і про що думають.

Батькам необхідно звертати увагу на ознаки емоційних порушень, а саме:

          втрату апетиту або імпульсивну обжерливість, безсоння або підвищену сонливість, яких раніше не було у дітей;

          часті скарги на погане самопочуття (біль у животі, головний біль, постійну стомлюваність);

          незвично зневажливе ставлення до свого зовнішнього вигляду;

          уникання контактів, ізоляцію від друзів та сім’ї, перетворення на людину-одинака;

          заглиблення у розмірковування про смерть;

          відсутність планів на майбутнє (“Чому це повинно мене турбувати? Адже завтра я можу померти”);

          раптові приступи гніву, що частовиникають через дрібниці.

В підлітковому віці актуальною стає проблема розвитку самосвідомості, оскільки підліток починає замислюватись на проблемами сенсу життя, ставлячи собі питання: “Навіщо живуть люди?”. Одне з ключових слів у цьому запитанні – “живуть”, тому освоєння життєвого простору у всій його повноті та цілісності – це одна з нагальних проблем підліткового віку.

Також підліток виокремлює для себе такі проблеми:

       проблема взаємостосунків з друзями, батьками, вчителями;

       проблема майбутнього;

       проблема самореалізації, самовизначення;

       проблеми, пов’язані з психосексуальними інтересами, коханням;

       проблеми осмислення особистої індивідуальності;

       проблеми формування установокна самостійне життя;

       проблема невідповідності власних ідеалів реальності.

Для батьків у цей період проблеми їхніх дітей виглядають інакше:

       шкільні прогули підлітків;

       “ступор” у навчанні;

       агресивна поведінка;

       сумнівні приятелі;

       втечі з дому;

       зловживання алкогольними напоями, тютюнопаління;

       психічні розлади;

       суїцидальні тенденції.

У чому різниця переживань, що властиві підліткам та їх батькам?

Відомий психолог К.Левін називав підлітка людиною, котра вийшла із світу дитинства і не потрапила у світ дорослих. Іншими
словами, проблема полягає в тому, що підліток вже не бажає бути дитиною, але ще не може бути дорослим в очах своїх батьків, та й у своїх власних. У стосунках підлітків з дорослими постійно виявляється актуальною проблема свободи та відповідальності за неї. Батьки, що надмірно піклуються про дитину, вимагають від підлітка самостійності, відповідальності, але в той же час постійно керують ним, обмежують його можливості. Батьки часто не помічають власні парадоксальні команди, наприклад: “Будь самостійним”, “Ти вже дорослий”, “Ти ж чоловік” і – одночасно з цим – “Туди не йди”, “Ти ще малий”.

Парадоксальні команди створюють у підлітка відчуття безвиході і часто призводять до крайнощів. З іншого боку, проблема виховання дітей ставить перед батьками також парадоксальне завдання: дорослі
повинні контролювати, оберігати й керувати тими, кому по мірі дорослішання
необхідно ставати все більш автономними індивідуальностями. З досвіду роботи відомо, що парадоксальні команди призводять до крайніх рішень з боку підлітків – це або повна відчуженість від батьків, або злиття з ними. Збоку дорослих можливий зсув контролю до тотального або до повної його відсутності.

Розглянемо ще один парадокс, характерний для підліткового періоду. Безперечно, підлітки багато сил і часу віддають спілкуванню з ровесниками. Здавалося б, значення дорослих суттєво зменшується, але це не зовсім так. Підлітку необхідне спілкування з дорослими – це обумовлено насамперед проблемами перспективного життєвого самовизначення: запалити “вогонь життя” в молодої людини може лише людина зріла.

Підліток, який з різних причин не отримує необхідного в спілкуванні з членами своєї родини, намагається компенсувати це на вулиці. Важливо звернути увагу на наступне: в більшості випадків якщо підліток не задоволений стосунками з дорослими у своїй сім’ї, то батьки ці самі стосунки вважають цілком прийнятними. Вони не розуміють сутності взаємин, що склалися, – переоцінюють або недооцінюють їх. Таке нерозуміння дітей швидше всього виникає через педагогічну позицію дорослих та регламентоване спілкування в сім’ї. Дорослі не завжди приділяють достатньо часу своїм дітям та мало з ними взаємодіють.

 Дітям та батькам для ефективного спілкування
не обов’язково погоджуватися завжди і в усьому. Якщо виникають розбіжності у поглядах, то важливо дати відчути дитині, що любов та підтримка зберігаються.

Важливість нерегламентованого спілкування з дітьми підтверджена багатьма дослідженнями. Виявилося, що характер та тривалість такого спілкування суттєво впливають на самооцінку дитини. У підлітків, яким є з ким довірчо поспілкуватися, стійка самооцінка. Юнаки та дівчата, які задоволені своїм щирим спілкуванням з дорослими, здатні самостійно, без допомоги інших, глибоко аналізувати і оцінювати якості своїх ровесників та дорослих.

Зовсім інша картина спостерігається у підлітків з неадекватною самооцінкою. Їм складно самостійно аналізувати та оцінювати ровесників та дорослих, результатом чого часто буває нерозбірливість у контактах, приєднання до асоціальних угрупувань, сект. Такі підлітки не вміють  і не хочуть жити самостійно, нести відповідальність за свої дії, в їх поведінці проявляється недовіра, байдужість до всього.

Що ж робити батькам?

Однією з головних умов успішного “проходження” всієї сім’ї через кризу підліткового віку є прийняття підлітка таким, яким він є. Це означає прийняти спосіб життя молодих без осуду, гніву. Батьки мусять зрозуміти, як вони самі ставляться до всього нового, в тому числі й до негативного, що відбувається навколо. Адже якщо ви працюєте у тюрмі, то вам здається, що існують лише карні злочинці, а якщо відвідуєте церкву, то зустрічаєте багато віруючих людей. Складніше за все побачити життя об’ємно у русі, зберігаючи уявлення про те, що було вчора, що відбувається сьогодні та станеться завтра. Намагайтеся бути не лише батьками, але й учасниками суспільного життя.

Типовий батьківський конфлікт: батьки хочуть любити свою дитину, але не можуть прийняти її такою, якою вона є (не оцінюючи її як погану або хорошу). Дорослі поводять себе непослідовно: намагаються бути ніжними, а говорять різким тоном, в результаті дитина відчуває себе пригніченою.

Підліток сам проживає своє життя, а ви йдете з ним поруч лише до того моменту, доки не відчуєте, що він хоче і може обходитися без вашої допомоги.

Найскладніше у вихованні підлітка – вчасно відпустити його. Зрозумійте: чим більше ви чіпляєтесь за нього, тим сильніше він прагне відкинути вашу руку. Спалахи підліткової агресивності – це результат надмірної батьківської опіки.

Стежте, щоб ваші бажання та вимоги не розходилися з діями, це надасть вашій дитині почуття впевненості і сприятиме зміцненню довіри між вами.

Спробуйте не контролювати свою дитину, а взаємодіяти з нею, допомагати розвивати самоконтроль, надавати підтримку при визначенні життєвих цілей.

Довіра до дитини – запорука формування близьких стосунків.

Батькам немає необхідності відмовлятися від себе, оскільки цілком ймовірно, що на ваш докір: “Я віддав тобі все життя, а ти …” – дитина відповість: “А хто тебе просив?”. Їй потрібне не ваше життя, а ваша любов.

Література:

1.        Абрамова Г.С. Возрастная психология. – М., 1998.

2.   Миславский Ю.А. Саморегуляция и активностьличности в юношеском возрасте. – М., 1991

3.        Фромм Э. Искусство любви. – М., 1990.

 

ВІЛ-інфекція – це захворювання, викликане вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ) прогресуючим ураженням імунної системи; остання стадія цього захворювання називається синдромом набутого імунного дефіциту  (СНІД)

Загальновизнаними та основними на сьогодні є три шляхи передачі Віл-інфекції:

  • статевий (всі види незахищених сексуальних контактів);
  • через кров (ін’єкції, бійки з кровопролиттям);
  • від матері – дитині під час вагітності, пологів або годування груддю. ВІЛ передається від матері дитині під час вагітності, пологах або шляхом грудного вигодовування. Це ще називають вертикальною трансмісією (вертикальний шлях передачі ВІЛ). Якщо жінка приймає антиретровірусні препарати, то можете знизити рівень ризику передачі вірусу дитині, при умові, що вона не буде вигодовувати дитину грудним молоком. Дотримуючись рекомендацій, можна знизити ризик передачі ВІЛ до 2%.

ВІЛ-інфекція не передається побутовим шляхом

  • Через дотики, обійми, рукопотискання, поцілунки;
  • Під час спільного проживання в одній квартирі, через посуд, столові прибори, їжу, постільну білизну, побутові предмети, іграшки;
  • Через повітря (в тому числі через чхання і кашель);
  • Під час купання у воді, через спортивні приладдя
  • Через укуси комах чи тварин

Для передачі вірусу необхідні три умови:

  1. Присутність ВІЛ, зараження може відбутись лише тоді, коли той, хто брав участь у контакті, є ВІЛ-інфікованим.
  2. Достатня кількість вірусу.
  3. Саме від концентрації вірусу залежить, чи станеться інфікування.
  4. ВІЛ має потрапити у кровотік. Недостатньо бути тільки у контакті з інфікованою рідиною. Шкіра не пропускає ВІЛ в організм, він може потрапити туди лише через відкриті рани або контакт зі слизовими оболонками прямої кишки, генеталій, рота й очей.

Стійкість вірусу в навколишньому середовищі

  • При висушуванні кліткових культур вірус помирає при температурі +23-270С протягом 3-7 днів.
  • У рідкому середовищі при температурі +23-270С вірус зберігає активність протягом 15 днів, при температурі +36-370с – 11 днів
  • У крові, призначеній для переливання, вірус живе роками, а у замороженій сиворотці його активність зберігається до 10 років.
  • ВІЛ швидко помирає при використанні дезинфікуючих засобів,УФ-випромінювання, при нагріванні вище +560С втрачає активність через 30 хвилин.
  • ВІЛ втрачає активність під впливом захисних ферментів слюни та поту.

Єдиний спосіб дізнатися, чи є у Тебе ВІЛ- пройти тестування, тобто здати кров на антитіла до ВІЛ. Якщо Тобі виповнилось 14 років, Ти можеш самостійно (анонімно) звернутись  до спеціалістів медичних установ. Перед тестуванням з Тобою проведуть фахівці дотестову консультацію.

Період вікна

Період від моменту інфікування ВІЛ до можливості його прояву через достатню кількість антитіл до ВІЛ – називають періодом «вікна»: наявність вірусу в крові ще не виявляється, однак людина може інфікувати інших, тобто вже є носієм ВІЛ. Отже, результати тесту будуть відображати реальну картину лише через, як мінімум, 3 місяці після ризикованого контакту, або ін’єкції (час для створення антитіл до вірусу в організмі, сам вірус надзвичайно малий і його не видно під час аналізу). Період вікна може тривати від 3-х до 18-ти місяців.

Де можна перевіритись на ВІЛ-інфекцію?

Київський міський центр профілактики та боротьби зі СНІД:

Кабінети довіри: вул.Відпочинку, 11, тел.409-20-80; вул.Трьохсвятительська,7,  тел.279-48-38, вул.Висоцького, 8, тел.361-02-93;

Забір крові на антитіла до ВІЛ здійснюється в кабінетах Довіри з понеділка по п’ятницю до 15 години.

Інститут епідеміології та інфекційних захворювань ім.. Л.В. Громашевського Академії медичних наук України (відділення СНІД):

вул. І.Мазепи, 23, тел.280-64-29.

 Тестування на ВІЛ- інфекцію  проводиться анонімно та безкоштовно.

Наразі найпопулярнішим стає профорієнтаційне тестування серед молодих людей. Це і не дивно, адже вибір професії – надзвичайно складний та відповідальний, крок від якого залежать: успішність, відчуття щастя, наявність гармонії у житті.

Для психологічного комфорту людини важливо, щоб обрана робота приносила емоційне і матеріальне задоволення. У цьому випадку емоційне задоволення має більші переваги, аніж матеріальні. Адже відомо безліч випадків. коли людина, маючи достойний заробіток, може повністю змінити своє життя, покинувши роботу, гроші і повністю віддатись своїй мрії..

Психологами та соціологами доведено — близько 50% випадків невдоволеності життям пов’язані з необхідністю здійснювати професійну діяльність, яка не до вподоби, величезна кількість розладів фізичного та психічного здоров’я виникає з причин помилкового вибору професії (грубо кажучи, людський організм все робить для того, аби не йти на ненависну роботу).

Але перед тим, як людина обере професію, вона має зробити вибір: «Куди піти навчатись?!» і «На кого навчатись?». Іноді, ще раніше, може виникнути питання, в який за напрямком іти клас (гуманітарний, математичний)?!

Отже, на шляху професійного становлення,  людина не один раз опиняється в ситуації вибору, і щоб прийняти правильне рішення їй може допомогти психологічне тестування.

Насамперед, таке тестування є найбільш актуальним для 8-11 класів, адже це період визначення пріоритетних дисциплін і пошук навчальних закладів. Працювати треба так, щоб подобалося! Саме тому в останні роки набуло величезної популярності профорієнтаційне тестування, яке проводять майже у всіх навчальних закладах. Ми вважаємо, що таке тестування доцільно починати ще з 8-го класу, а в деяких випадках – з сьомого, для того, щоб в учня був час визначитись, обміркувати з усіх сторін свій вибір та, підтягнути (якщо є потреба) необхідні дисципліни.

Не знаєш, що подобається?

Перевір себе!

У нашому навчальному закладі подібне тестування проводять учні, що входять до складу учнівської соціальної служби. У нашій приймальній комісії Вам запропонують три тести, результати, яких Ви одразу зможете отримати, а також задати уточнюючі запитання:

  1. Диференційно-діагностичний опитувальник інтересів (ДДО) Е.А.Клімова, який складається з 20-ти пунктів. – Ця методика орієнтована на визначення типів професії, за класифікацією Е.А.Клімова:

1) Л-П – людина-природа;

2) Л-Т – людина-техніка;

3) Л-Л – людина-людина;

4) Л-З – людина – знак;

5) Л-Х – людина – художній образ.

  1. Методика професійного самовизначення Дж.Голланда. Автор методики – виокремлює шість професійних типів:

1) Р – реалістичний або практичний;

2) І – інтелектуальний;

3) С – соціальний;

4) К – конвенціональний, або стандартний;

5) П – підприємницький, винахідливий (предприимчивый);

6) А – артистичний.

У школах інколи проводять ту чи іншу методику, тому Вам не обов’язково брати участь у двох, достатньо і однієї, яку Ви не знаєте.

  1. Психогеометричний тест С.Деллінгера. Пропоновану методику розробили американці для швидкого визначення особистих характеристик людини при прийомі на роботу і чи підходить ця людина роботі чи ні. Дуже швидко, без відповідей на запитання, і, нічого не малюючи, можливо визначити тип особистості та професійну сферу діяльності. Точність пропонованого тесту 85%.

Звичайно, цього може бути замало, тоді краще звернутись до психолога і пройти комплексне психологічне тестування та отримати консультацію. 

  • іноді ставити себе на перше місце;
  • просити про допомогу й емоційну підтримку;
  • протестувати проти несправедливого звертання або критики;
  • мати свою власну думку і переконання;
  • робити помилки, поки не знайдете правильний шлях;
  • надавати людям вирішувати свої власні проблеми;
  • говорити «ні, спасибі», «вибачте, ні»;
  • не звертати уваги на поради навколишніх і довіряти власним переконанням;
  • бути наодинці, навіть якщо іншим хочеться вашої компанії
  • на свої власні почуття — незалежно від того, чи розуміють їх навколишні;
  • змінювати свої рішення або обирати інший образ дій;
  • домагатися зміни домовленості, що вас не влаштовує.
  • бути бездоганним(ою) на всі 100%;
  • йти за юрбою;
  • любити людей, що приносять вам шкоду;
  • робити приємне неприємним людям;
  • перепрошувати за те, що були самим собою;
  • вибиватися із сил заради інших;
  • почувати себе винним за свої бажання;
  • миритися з неприємною ситуацією;
  • жертвувати своїм внутрішнім світом заради будь-кого
  • зберігати відносини, що стали образливими;
  • робити більше, ніж вам дозволяє час;
  • робити щось, що насправді не можете зробити;
  • виконувати нерозумні вимоги;
  • віддавати щось, що насправді не хочеться віддавати;
  • нести на собі тягар чийогось невірного поводження;
  • відмовлятися від свого Я, заради кого б то не було, або чого б то не було.

Заявляючи про свої особисті права, треба пам’ятати: кожна людина має такі самі права, як і ти. Потрібно вчитися поважати особисті права інших так само, як ви хочете, щоб поважали Ваші.





Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Copyright © KPK comunication 2018 ® All COLLECTIVE KPK
Scroll Up

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: